Сповідь Тетяни — це постійне виживання в окупації. 636 днів боротьби за себе. Село Новокарлівка, де мешкала жінка, росіяни захопили у перші дні повномасштабного вторгнення. Більшість, хто залишився в селі — люди похилого віку. Електрика зникла відразу, вода згодом теж. Виручав газовий балон. Найскладніше було із ліками та продуктами. Перший рік Тетяна та сусіди протрималися на запасах борошна, меду, цукру. Коли снарядами повбивало майже усіх курей, пустили м'ясо на тушкованку.

Росіяни перетворили село на укріпрайон. Майже поруч із кожною хатою окупанти вирили бліндажі та замінували усі поля на околиці. Під час одного з обстрілів з хати Тетяни знесло кришу, сама жінка тоді ледь не загинула. Виїхала лише через те, що не було де прихилити голову. Тетяна пройшла важкий шлях, щоб перетнути кордони та потрапити на підконтрольну Україні територію. А ось її сусідка-односельчанка такий шлях не здолала. Підвели хворі ноги. Так і лишилася на окупованій території.