Історія Анатолія Гарбича схожа на страшний документальний фільм. Наче розповідає про події Другої світової. Чоловік відчув на власній шкірі, що таке окупація. Що таке авіабомба, яку літак скидає прямісінько на дах твого будинку. Знає, як це - мчати на швидкості під артилерійським обстрілом. Та це ще квіточки.
Одного разу Анатолій ховався від вибухів у під’їзді будинку. Просто проходив повз та сховався, аби не загинути. І раптом з-під завалів почув крик жінки. Дві години чоловік намагався її дістати. Врятувати. І йому, зрештою, це вдалося. До речі, як виявилося, врятував він свою майбутню дружину.
Коли ж прийняли рішення тікати з Маріуполя, їх ледь не спіткала ще одна страшна біда. Росіяни знайшли у речах Анатолія прапор України. І вирішили стратити чоловіка за рідну символіку. Та в останній момент рішення змінили… Про страшну окупацію та евакуацію з пекла – історія з перших вуст.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.