Зьомша Ангеліна, 10 клас, Миколаївський ліцей №19 Миколаївської міської ради Миколаївської області та вихованка гуртків Комунального закладу «Миколаївський обласний Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» Миколаївської обласної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Зьомша Інна Петрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна прийшла в наше життя несподівано і руйнівно. Коли у лютому 2022 року ситуація в Миколаєві стала нестерпною через постійні обстріли, ми з мамою та сестрою вирішили, що маємо переїхати до бабусі в село на Миколаївщині. Я пам’ятаю, як у той день ми поспіхом збирали найнеобхідніше: документи, одяг, трохи їжі. Я не могла повірити, що залишаю місто, свою школу, друзів і звичне життя.

Село зустріло нас тишею, але це була тиша, пронизана тривогою. Люди тут також жили у напрузі, слухаючи новини та чекаючи, коли повернеться мир.

Бабуся з перших днів нашого приїзду почала вчити нас, як пристосовуватися до нового життя. Я пам’ятаю перший вечір. Ми сиділи за столом, на якому була проста вечеря, але її тепло та щирість зробили цю подію особливою. У той момент я зрозуміла, що людяність не знає кордонів, а добро існує навіть у найтемніші часи. Тоді я відчула вдячність, якої раніше не знала. Допомога, яку ми отримали в громаді, змінила не лише моє життя, а й моє сприйняття світу. Я побачила, що чужих людей не існує – є лише ті, хто ще не став твоїм другом.

Бабуся та дідусь підтримували морально, допомагали адаптуватися. Ця підтримка дала мені сили не опускати руки, а рухатися вперед.

Війна показала мені, що світ не чорно-білий, що навіть у найскладніші часи є місце для добра. Я зрозуміла, що допомога може врятувати не лише фізично, а й духовно. Ця подія навчила мене важливості підтримки та єдності. Я пообіцяла собі, що якщо матиму можливість, також допомагатиму іншим, як колись допомогли мені.

Цей досвід змінив мене назавжди. Тепер я точно знаю: навіть один добрий вчинок може стати для когось рятівним. Сила допомоги безмежна, і саме вона робить нас людьми.

Якщо раніше я думала, що війна – це тільки руйнування і страх, то тепер я бачила інший бік. Війна показала мені силу єдності. Я зрозуміла, що навіть один вчинок може змінити життя людини, що підтримка і доброта важливіші за будь-які матеріальні цінності. Я вже не та дівчинка, яка виїжджала із Миколаєва, розгублена і зла на обставини. Я навчилася допомагати, не чекаючи нічого взамін.

Я навчилася бачити силу не в зброї, а в людях, які діляться останнім. Я навчилась бути частиною великої спільноти, яка, попри біль і втрати, продовжує триматися разом.

І коли війна закінчиться – а я вірю, що це станеться скоро – я хочу повернутися до Миколаєва і будувати його заново. Разом із тими, хто, як і я, зрозумів: сила України – в її людях, у їхній здатності допомагати і ніколи не здаватися.