24 лютого моя дочка була у Дніпрі, мій син був вдома, він тоді вже служив в армії. Зранку він готувався іти на роботі і повідомив, що почалася війна. З першого дня повномасштабного вторгнення син воює за Україну. Також на фронті мій чоловік і браття. 

Мої батьки – люди похилого віку, я їх доглядаю одна. Дуже багато випробувань зараз, але я стараюсь триматись. Коли я телефоную сину та чоловіку, в мене серце вилітає. Буває, я по декілька дні не знаю, чи живі вони. 

Моя донька зараз в Польщі, а я виїжджати не можу, і як я покину сина і чоловіка. Я - їхня опора. Майбутнє я бачу лише в Україні. Я хочу тільки одного, аби мої рідні повернулись живими.