Ірина - письменниця. Її позитивний настрій та ставлення до світу далися взнаки вже у перший день вторгнення. По Конотопу йшла ворожа техніка. Знайомі наперебій вмовляли Ірину не виходити з дому. Але їй потрібно було знати, що у центрі міста все ще висить український прапор. І вона пішки відправилася це перевірити. Прапор був на місті. 

Згодом у Конотопі почалися величезні черги за продуктами та товарами першої необхідності. Регулярно доводилося бігати у підвал під час тривог. Вже у Києві Ірина побачила ракетну атаку. Згадує, що ракета пролетіла неподалік. А потім був Херсон та атака КАБами.

Та жахи війни не змінили її ставлення до життя із гумором. І цей позитив Ірина втілює у свої книжках. Щоб посмішки на обличчях українців допомагали їм долати скрутні часи.