Усе моє життя пройшло в Сіверську. Я працювала, донька вчилася. У перший день війни всі плани і мрії різко змінилися. Дочці зателефонували вчителі й сказали, що школа не працює. Потім мені зателефонували клієнти і повідомили, що почалося найстрашніше. Я до останнього думала, що це якийсь злий жарт. У місто приїжджали переселенці з Попасної та Лисичанська. Там уже були активні бойові дії. У Сіверську поки що було все тихо. Я перукарка. Переселенців обслуговувала безплатно, бо вони приїжджали з пекла, жили в підвалах. 

У квітні бойові дії вже почали наближатися до Сіверська.

Ми з рідними вирішили виїхати. Їхали колоною з машин. На трасі були затори, довелося їхати в Полтавську область кілька днів. Для мене все це було, немов у якомусь маренні. Досі не можу прийти до тями. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочу повернутись додому.