Христина Ралко із Запоріжжя на своїй сторінці в інстаграмі описує свої емоції 24 лютого 2022 року та як для неї почалась повномасштабна війна і що вона відчуває через рік.
Я пам’ятаю цей день і не переплутаю його ні з яким іншим.
Я мала бути готова і не підготувалась.
В моїй голові не мало бути війни, це просто неможливо. Але йобнутий сусід вирішив по-іншому.
Я пам’ятаю дзвінок, ще не було 5 ранку, і слова «війна почалась». Я пам’ятаю, яке тремтіння пронизувало тіло. Воно було неконтрольоване.
Пам’ятаю, як в перші години почали розрахуватись клієнти, фантастичні люди, а я водночас відправляла гроші команді, бо ми не розуміли, що буде із банківською системою далі та де буде кожен з нас.
Все, що я могла робити — читати новини, плакати, працювати. Дзвонити своїм, підтримувати, заспокоювати, але не розуміти до кінця, що робити далі. Єдиний мій посил був «всі залишаються на місцях». Але так не сталось.
Цей рік змінив все життя, абсолютно ВСЕ.
Але не змінив мого відношення. русня, я вас ненавиджу, всім моїм маленьким-великим серцем. Весь цей рік — це пекло, яке не заслужила я та мій народ. Я вас ненавиджу кожною клітиною і буду передавати це із покоління в покоління.
Я пронизана щирою любов’ю до України ще до початку повномасштабної війни, я вірю в народ, в нашу сформовану націю, я вірю, що ми переможемо. Дай нам Боже сил на це все. Слава ЗСУ!
.png "Імена")
