Катерина Титова з Гостомеля на своїй сторінці в Фейсбуці пише про те, що її надихає і захоплює, про те, як українці навіть в часи війни відбудовують житло, міста, країну.

Знаєте, що мене надихає? Я нещодавно зрозуміла.

Мене надихають наші люди. Ті, що за кілька годин лагодять побиті ТЕЦ. Ті, що працюють до вечора 31 грудня. Ті, що відбудовують дороги, мости і будинки посеред війни. Можливо, воно нелогічно для іноземця. Типу - ну як так, війна ж ще триває, нащо його ремонтувати? Але українці не хочуть жити серед розрухи тут і зараз. 

У мене в Гостомелі є два улюблених місця, які надихають мене щодня. Перше - це крайній балкон дев'ятиповерхівки. Під час окупації туди поцілили чимось таким, що балкон і вся квартира згоріли вщент. Ми думали - гаплик. Ніхто там жити не буде. Але. Вже влітку. Там стояли не тільки нові вікна, але й була люстра, чисті стіни, жалюзі та люди всередині. 

А другий - це великий котедж. Який добудували і заселили буквально перед Новим Роком 2022. Цей котедж палав, коли ми бігли з Гостомеля повз нього. І згорів він до самих стін. Просто була опалена руїна. Але приїхали будівельники. За весну і літо вивезли кілька вагонів сміття. А за осінь все відбудували. Так що й не скажеш, що там щось було не так.

І я щоразу, як бачу ці домівки відчуваю гордість. Бо ми неймовірні. Ми здатні на багато прекрасних речей.

Ми здатні на багато прекрасних речей