Зубко Дмитро, 9 клас, Лисичанська гімназія №24 Сєвєродонецького району Луганської області

Вчитель, що надихнув на написання есе — Чернишова Тетяна Андріївна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Коли в Україні розпочалася війна, для кожного з нас цей момент став переломним. Мільйони людей, які жили звичним життям, раптово опинилися в умовах, про які не могли навіть уявити. Тисячі днів і ночей боротьби, страху, надії та солідарності пройшли, змінивши нас назавжди. Який шлях пройшов я за ці 1000 днів війни?

Спочатку було нерозуміння. Я, як і багато інших, не вірив, що війна може торкнутися моєї родини.

Я пам'ятаю, як прокинувся від бомбардування — ці події зламали всю рутину й поділили життя на до та після. У той момент моє серце сповнилося страхом, а в голові крутилися питання: «Що далі?», «Що робити?..» Зрозуміло одне: життя вже не буде колишнім.

Наступні дні стали уроками виживання. Я побачив, як моя громада об'єдналася, як люди стали допомагати одне одному, незважаючи на власний страх, власні проблеми.

Ми з друзями організували волонтерську допомогу, збираючи кошти й продукти для тих, хто постраждав. Кожен з нас став частиною великої справи — ми разом підтримували один одного, і це стало нашим шляхом. Я зрозумів, що навіть у найскладнішому часі є місце для людяності та доброти.

Час минав, і з'явилися нові виклики. Я почав активно цікавитися політикою, історією та правами людини.

Цей період став часом самоосвіти. Я вивчав, як працює світ, чому розв’язуються конфлікти, як можна запобігти війні. Я зрозумів, що знання — це сила, і що моя роль у суспільстві — це не лише пережити війну, а й працювати над її перемогою в майбутньому.

1000 днів війни стали для мене періодом не лише вибору, а й трансформації.

Я став свідомим громадянином, активістом, учасником різних ініціатив, які прагнуть до миру та відновлення. Я навчався говорити, висловлювати думки, боротися за права тих, хто не може це зробити. Мій шлях став шляхом служіння.

Зараз, дивлячись назад, я розумію, що війна змінила мене назавжди.

Вона навчила мене цінувати мир, дружбу, родину та національну ідентичність. Я зрозумів, що боротьба за свою країну — це не лише обов'язок, а й честь.

1000 днів війни показали мені, наскільки важливо вірити у перемогу. Кожен день, кожен крок на цьому шляху — це крок до нового життя, де мир і злагода панують на нашій землі. Я вірю, що попереду нас чекають кращі часи, і ми разом зможемо відновити нашу країну, зберігаючи пам'ять про тих, хто боровся та віддав своє життя за нашу свободу.