Снаряди у Бахмуті падали поблизу мого будинку. Моя сусідка загинула, двоє дітей залишились сиротами. Мене контузило, я довгий час нічого не чула.

Як волонтер я допомагала людям із різних куточків Донеччини до останнього. У квітні зрозуміла, що залишатись у місті далі вже неможливо і вирішила виїжджати. Потягом я полишила вокзал Краматорська у той день, коли туди прилетіла Точка-У. Мені просто пощастило евакуюватись на декілька годин раніше.

Зараз я живу у Полтаві, працюю у хабі, де надають допомогу переселенцям з Бахмута. Мій будинок повністю зруйнований. Я сподіваюсь на перемогу України та повернення додому.