Ніна – віруюча людина. Вона весь час намагається допомогти нашим військовим і молиться за те, щоб мир прийшов на всю землю

Я проживала у Миколаєві в такому місці, де 70 метрів від мене три рази вибухало і все горіло. Мій син жив у центрі міста, на його домі дах зруйнувало, і нічого не виплатили. Я за свій рахунок, як могла, діри заложила. 

Я написала чотири вірші про війну. Вони були надруковані в Миколаєві на сайті. Я тоді ще не могла інтернетом користуватись і попросила соціальних працівників, щоб мені допомогли. 

Я відразу зателефонувала до своєї рідної сестри в Санкт-Петербург і спитала: «Що це, війна?» А вона каже: «Це спецоперація» – «Яка операція? На мене бомби кидають!» На тій стороні поклали трубку. 

На другий день я знову подзвонила, але розмова не вийшла. На четвертий день я написала вірша, до них подзвонила і кажу: «Тепер слухай». І прочитала свій вірш «Под звуки бомбежек» на російській мові:

«Содрогнулась земля от российских бомбежек, 

Но заступник хранит Украину в каждом дне и дыхании моем. 

Он под Киевом и над Черниговом руку простер.

Защищается мой Николаев, слава Богу, он охраняет его.

Он надежда наша и память в скорбный час для нашей страны,

Он убежище и опора для защитников от войны. 

Мы не звали вас, оккупанты, нас не надо от кого-то спасать, 

Уходите скорее восвояси, пока не окончилась благодать. 

Русский воин, покайся и признайся в злодействах своих, 

Пусть откроются ваши глаза, ведь планета у нас одна.

Не бомбите и не стреляйте – заклинаю криком детей 

Пусть бессмысленные приказы разобьются на сотни частей.

На тысячу лет вперед будет проклято ваше потомство, в дверь Иисусову не войдет». 

Миколаїв був, як передова. Я віруюча людина, в мене був шок чотири дні. Потім я взяла себе в руки і стояла кожного ранку по чотири години на колінах, молилась. Мені Господь давав сили читати Псалми і молитись за воїнів, щоб вони там не гинули. Потім я ходила до військкомату і до військового госпіталю, носили туди хліб, медикаменти. Потім я в’язала, маю значок «Плетуня Миколаєва». 

Я рік була волонтером – плела сітки. Коли почав працювати театр, там було місце, то ми там працювали. Було дуже холодно – 9 градусів, але ми плели сітки, подушки, носки. 

Це була моя історія в Миколаєві. Я дякувала Богові, що залишилась в живих, бо могла бути неживою. Був вибух біля складу, де я живу. У  цей день я ходила до Пенсійного фонду і забула свої документи. Вистояла чергу, потім повернулась додому, забрала документи і пішла знову. Коли був вибух на тому місці об 11-й годині, я була в Пенсійному фонді. Мені Господь врятував життя. 

Коли додому прийшла, мені було потрібно від зупинки до мого дому йти вісім кварталів. Це було випробування, бо я йшла, бачила дим і знала, що це мій будинок горить. Підійшла і побачила, що людей багато стоять, дивляться, пожежники гасять все, а воно горить. 

Чотири баки з маслом горять, і дим увесь іде. Підійшла і бачу, що це не будинок горить, а дим йде звідти, де масло горить. А як же мій сад… там стільки дерев! Мені їх шкода. 

Я побігла і підняла руки над цим димом, стала молитись, щоб той дим виходив далеко і нікому не мішав, щоб він загасився. Я стояла хвилин п’ять. І тут – дзвінок від пастора. Він спитав, де я. Відповіла, що молюсь над димом у своїй хаті. Він сказав, щоб я звідти негайно виходила. Я забрала документи і пішла до своєї похресниці. Жила там цілий тиждень. На другий день вибух був поруч там, де ми жили – готель «Миколаїв» розбомбили повністю, і в нас полетіли вікна. Сьогодні в нас, у Чорноморську, теж вибухи були.

Мрію, щоб Україна була мирна, розквітала, і щоб не було ніякої корупції. Щоб гроші, які виділяються на воїнів, використовувались на них. Треба молитись, бо воїни просять, бо вони на передовій, їм так важко! Хочеться, щоб мир був. Ми молимось, щоб на планеті був мир. 30 жовтня 2023-го я написала вірш, який називається «День перемоги»:

«Февраль 2022 года. Украину накрыла волна ракетами С-300,

Разрушает скверы, дома, города. 

В XXI веке застила кровь от рашистских бомб.

Больно смотреть на жертвы, но мы выстоим и победим.

Как день и ночь, как свет и тень, 

Как наша вера о победе лучом божественным летит, 

И мы стоим, и победим.

Застыли улицы в печали, разруху сеет оккупант, 

Но воины ЗСУ на страже, и мы стоим и победим.

Свобода жизни, свобода нравов под звуки воющих сирен, 

Мы отбиваем дроны и атаки, и мы стоим и победим. 

Есть память, как рентген на легких, и стоны, стоны, стоны детей, бойцов из украинских городов. 

Но день победы приближая, лежит в окопах наш солдат. 

Героям Слава, Богу Слава, мы выстоим и победим. 

Праздник окровавленный- в величии подвигов парней 

Настанет день, победой окрещенный, для всей страны и всех детей.