Фашисти зайшли танками, пішли по хатах своїми ботинками грязними, заглядали під ліжко - нічого хорошого не було. Я не виїжджала. В мене ще діти проживають, з Херсона приїхали. Там взагалі неможливо жити.

У нас тут такі вибухи були - дах просто підлітав, вікна вилітали.

Приємно вразило, що люди дружні були, допомагали одне одному. Ділилися. Я ночами не могла спати - то сусідка мене до себе забирала. Бо дивилася, що я скоро вже помру.

Війна дуже вплинула на мою родину. Діти покинули місто, ніхто не працює. От була в лікарні - скільки там хлопців наших, це просто жах. Ми всі переживаємо за своїх дітей, за онуків.