Війна мене застала вдома, в Луганській області. Ми виїхали в Дніпропетровську область, де і знаходимося по цей день, чекаємо повернення додому. 

Все було зненацька. Ми виїхали в перший же день, ще до окупації нашого селища. Розуміли: якщо одразу не виїдемо - будуть проблеми. От в 2014 році ми не виїжджали. У нас тоді більш-менш тихо було, і дітей не було на той час.

Шокували мене обстріли мирних міст, і ще багато страшних подій.

Було періодично тяжко, ну зараз все добре - зараз магазини працюють, аптеки працюють, всі комунікації є.

Я думаю що війна може закінчитися, як і почалася, зненацька. А може і роками тривати. Цього точно ніхто не скаже. Мріємо повернутися додому. Це моя найбільша мрія.