Від Оріхова нічого не залишилось. З першого дня війни я там чув вибухи. У мене є собака, мені страшно було з ним гуляти. Не було світла, газу та води. Складно було виживати у таких умовах. Мій батько пішов захищати країну у перші дні. Я дуже за нього хвилювався. До останнього думав, що війна скоро закінчиться. Доводилось ховатись у підвалі. Росіяни обстрілювали місто постійно. Я ніколи не думав, що застану за життя такі події.

З кожним днем ситуація ставала гіршою, гуманітарна катастрофа охопила всіх мешканців Оріхова. Я з рідними виїхав до Запоріжжя. Тут також стріляють, але поки їхати далі не хочу. Сподіваюсь, моє майбутнє буде мирним. Планую закінчити навчання та влаштувати своє життя.