Валентина з дітьми переїхала у межах області, щоб діти не чули обстріли і не бачили вибухи
Ми з села Олефірівка, це Дніпропетровська область. Поряд з нашим селом обстріли були. У дітей почалась паніка, вони вночі прокидались від цих звуків. Я з дітками сама, чоловіка немає. Одна донечка – інвалід, потребує лікування. Чоловік платив аліменти, я кожну копійку збирала, щоб нам виїхати звідти. Ми виїхали 19 квітня автобусом.
Моя бабуся була дитиною війни. Тепер мої діти переживають те саме. Я ніколи не думала, що всю Україну будуть бомбити.
Ми переїхали в більш спокійний район області, де люди зустріли нас з душею. Ми дуже вдячні. Нам дають гуманітарну допомогу, але цього не вистачає - намагаємось якось викручуватись.
Зараз діти ходять до школи. Вони спокійно сплять, я не боюсь за їхні життя. Сподіваюсь, що одного дня ми прокинемось, і нам скажуть, що війна закінчилась.
