Мені п’ятдесят років. Я живу з сім’єю в Краматорську. Займаюся сільськогосподарською діяльністю.
У перший день війни було влучання в аеродром. Я прокинулася й побачила спалах. Потім зателефонувала родичам. Ми зібралися разом і наступного ранку виїхали до мами в село. Згодом виїжджали у Кіровоград.
Я маю дачу в Лимані. Її розбили й пограбували. Це великі труднощі для мене. Однак не опускаю руки. Допомагаю людям: купую воду й продукти. Сама ж отримала гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Я дуже вдячна за неї.
Я впевнена, що війна закінчиться нашою перемогою. Вірю у світле майбутнє. Хочу, щоб донька закінчила інститут і працювала у мирній країні.
