Мазник Ярина, 1 курс, Червоноградський гірничо-економічний фаховий коледж 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мись Наталя Стефанівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни - це важкий період, який відбився на моєму шляху і шляху кожного українця, це життя, яке поділилося до і після війни. Мій шлях у цій війні є не легким, але допоміг мені стати сильною. У перший день війни був великий страх за своє життя і за життя кожного із нас, але підтримка рідних і друзів була настільки сильно, що моя віра в перемогу зростала щодня.

1000 днів війни позбавили мене щасливого і мирного дитинства, вони викликали в мене багато запитань, на які немає відповіді до сьогодні.

За такий великий період часу війна змінила мене, я стала дорослою не по віку, мудрою і впевненою у своїх вчинках. За ці дні війни я навчилася цінувати кожний прожитий день і дякувати Богу за наступний. Я допомагаю під час війни волонтерам: плету сітки, печу печиво і ліплю вареники, це найменше, що я можу зробити для наших воїнів.

Допомагаючи нашим захисникам, ми стали більш об'єднані і сильні між собою, так легше йти до Перемоги.

За 1000 днів війни було зруйновано багато міст і сіл,  де навчалися такі ж студенти як і я, травмовано багато людських тіл і душ, скільки завдано страшних і незворотніх наслідків для всієї країни. Ці 1000 днів війни призвели до страждань мільйони людей, тому дуже хочу щоб знайшли шлях до мирного вирішення, щоб повернули усі кордони нашої України.

Мені дуже жаль кожну дитину і родину, яка примусово покинула свою домівку.

За ці дні війни я дуже втомилася, інколи мені дуже страшно, але я не зупиняюсь і не здаюся, моя відданість безмежна. Якщо буде потрібно стати на захист моєї країни чи мого міста, то я буду допомагати чим тільки зможу. На своєму шляху де я проживала в мирному часі я зіштовхнулася з реальністю війни, з страхом і болем.

Я з своїми друзями допомагаю постраждалим від війни фізично і підтримуємо морально.

Моїми очима війна це сувора реальність і світло надії,  яке несу у своєму серці. Війна за свій шлях – це боротьба за свої ідеали, цінності й  рішучість. У мене, як і в кожного, є свій шлях у житті, власні мрії у майбутнє -  і ніколи, й ніхто не повинен їх зруйнувати.

У цій війні кожний крок і кожна перемога стає важливою перемогою над собою і у надважливий момент важливо не втратити віру у себе і йти вперед до Перемоги.

Пройшовши 1000 днів війни я хочу побажати собі і всім людям довгоочікуваного миру, незламности  віри. Я вірю в наші ЗСУ і Перемогу! Мирного неба нам усім!!!