«У нас не було ні води, ні світла, ні газу, а без цього жити було неможливо», - розповідає Ірина Онищенко з Гуляйполя. Каже, що коли місто почали обстрілювати, то вона дуже злякалася, бо обстріли робилися з усіх можливих озброєнь. Коли сусіди жінки вирішили виїжджати, вона з мамою теж вирішили їхати з ними. Мамі Ірини Іванівни 85 років і в неї після операції неправильно зросла шийка стегна. Тому жінка похилого віку пересувається тільки на ходунках. Залишатися з нею під обстрілами, і без усіх комунікацій, було неможливо. Наразі літні жінки виживають в обласному центрі завдяки гуманітарній допомозі та допомозі волонтерів. Вони дуже чекають на закінчення війни, і щоб можна було повернутися додому.