До війни ми відмінно працювали, нікому не заважали, ніхто нам не заважав. Населені пункти були заповнені людьми. Зараз половина виїхала від страху, що будуть убиті, і їхні будинки зруйновані.
Особисто в мене тричі розбомбили дах. Я стояв у дворі, влучання було в мене на очах. Не знаю, як дивом залишився живий.
Перший день був 11 липня 2014 року, коли Мар’їнку накрили залповими вогнями. Народ у чому спав – у тому й повискакували. Це було о десятій годині вечора та 12 липня о четвертій ранку, саме на свято Петра і Павла.
Сім’ї порозбігалися, повиїжджали з Мар’їнки, але не тільки звідси, а з найближчих населених пунктів із лінії зіткнення. Наші родичі виїхали в 2014 році. Ці опинилися в Мурманську, інші — в Москві, один — у Білорусі.
.png "Імена")
