Я жила в Попасній. Після початку війни у місті були прильоти, вибухи, дуже страшна ситуація. Місто розбите повністю. Поки я була вдома, їжа та вода у мене були, бо я жила у приватному будинку. Світла не було, телефон я заряджала від генератора. Моєму батьку потрібні були ліки, бо він лежачий. Я не могла їх знайти,  бо все було зруйноване. 

Я з батьком виїхала у квітні. Нас забрали  волонтери. Мій чоловік залишився вдома. Зараз я живу в Дніпропетровській області.

У мене є інформація, що чоловіка розстріляли, але точно я цього не знаю. Не знаю, куди звертатись, аби все з’ясувати. 

Сподіваюсь, що Луганську область визволять, і я зможу повернутись. Дуже хочеться миру.