Заєць Карина

10 клас, Приватний заклад освіти "ХЛ "ХАНІ АКАДЕМІЯ"

Вчителька, що надихнула на написання - Ковтун Христина Іванівна

Війна. Моя історія

Напевно, ніхто навіть і не замислювався, що ж почнеться 24.02.2022. Усі люди до цієї дати жили звичайним безтурботним життям: працювали, йшли з роботи додому або навчалися. У них навіть в думках не було, що на нас нападе країна-сусід.

Але ранок, на годиннику 07:05. Я прокинулась нічого не підозрюючи. Беру телефон до рук - і бачу 10 повідомлень від своєї подруги. Я навіть здивувалась, що вона так рано мені написала. Заходжу в наш чат - бачу фото згорілого заводу, а потім повідомлення про те, що вона прокинулася від сильних вибухів. Подруга була дуже налякана.

Я намагалася заспокоїти її тим, що це просто щось трапилося на заводі, після чого сталася пожежа і був вибух. Через хвилин 10 вона мені пише, що трапився ще один вибух, і те, що вона почула розмову мами та дідуся. Він сказав: «Швидше за все це почалася війна». Я здивовано виходжу з кімнати, йду до свого тата, переказую ті слова. Батько сказав, щоб я не несла нісенітниці і йшла збиратися до школи. За мною зазвичай вранці заїжджав шкільний трансфер і відвозив до школи, але цього ранку написали, що трансфер їхати не буде, і тато сказав, що він сам мене відвезе до школи. Пізніше до шкільної групи написали, що всі залишаються вдома і ніхто до школи не їде. Тільки тоді мій тато зрозумів, що почалось... Я знов виходжу до нього, щоб спитати чи поїду я до школи. Він сказав що ні, і тут я чую перший раз у своєму житті звук, який роздирає душу... - це була сирена. Як тільки вона завила, одразу почалися вибухи.

Я ніколи не забуду ці перші хвилини усвідомлення того, що почалась війна.

Коли я почула вперше у своєму житті сирену, мене охопила паніка, мої емоції взяли гору. У мене почалася істерика, тому що я не знаю, що робити, як бути далі, куди бігти, і найголовніше питання: як тепер жити далі? Тато обійняв мене міцно і сказав, що все буде добре, він буде поруч. Цього ж дня, йому довелося їхати в інше місто (я вже точно не пам'ятаю навіщо). Коли він поїхав, ми з мамою залишилися вдвох. Було страшно, особливо тоді, коли казали, що окупанти ходять по Холодній Горі.

Пізніше я дізнаюся інформацію, що загинув мій друг з іншого міста, я дуже засмутилася.

Коли мій тато повернувся, він привіз із собою мою старшу сестру та її подругу. Я відвела їх у другу частину будинку. Дала їм постільну білизну і пішла до своєї кімнати. По дорозі я вимкнула світло в усьому будинку - була лише темрява.

Коли я вирішила лягати спати, то склала всі свої теплі речі поряд, щоб, про всяк випадок, швидко одягтись і побігти на вулицю. Заснула я обійнявшись з битою. Ніколи я не забуду цієї дати 24.02.2022...