У перший день війни я прокинулась від дзвінка подруги. Вона мені сказала, що почалась війна. Я зателефонувала рідним з Маріуполя, запропонувала їм приїхати до мене, але вони відмовились і залишились у Маріуполі. Потім з ними не було зв’язку, і я не знала, чи живі мої рідні. Я дуже зраділа, коли вони зателефонували та сказали, що всі живі. 

Найбільше мене шокував страх загибелі. Я думала, що війна охопить всі регіони. Перший час я боялась спати. Найбільше мене лякала невідомість. 

Мені було приємно, коли знайомі пропонували житло. Я виїжджала з Києва на деякий час. 

Я б дуже хотіла бачити Україну вільною та незалежною. Хочеться, аби політики думали про людей, а не про себе.