Коли почалась війна, я була вдома. Син працював прикордонником. Я дуже за нього перелякалась. Я їхала на роботу і була в шоці. 

Село було окуповане росіянами у перші місяці війни. Не було газу, води та світла. Довелось виїхати з села. Я евакуювалась через Європу. Мені допомагали перевізники. Зараз я живу в Черкасах. 

Мій син загинув на війні, а я не змогла провести його в останню путь. Його поховали люди, що були поруч. 

Я дуже хочу миру, хочу, щоб не гинули наші хлопці, щоб Україну повернула всі свої ріднесенькі землі. Хочу світле майбутнє для своїх онуків, які залишились без батька.