З перших днів війни я опинилась в окупації на Луганщині. У моєму населеному пункті не було ні води, ні світла, ні газу. Виживала з чотирирічною дитиною завдяки запасам продуктів, бо магазини також не працювали.

Обстріли не вщухали щодня. Було дуже страшно, але я планувала якнайшвидше виїхати на підконтрольну територію, бо не уявляла свого життя під російською владою.

З дитиною я виїхала до Полтави. Зараз залишаємось тут та сподіваємось на перемогу і визволення Луганщини. Лише за української влади я повернусь додому.