Мене з мамою обстріл застав на вулиці в лютому 2015 року. Я не відразу зрозуміла, що мене поранило осколком у ногу. Тоді під обстрілом загинули шість людей.
Люди ховалися в найближчих будинках, а ми прибігли до лікарні. Ногу пронизував гострий біль, ходила, тягнучи її за собою.
Сестри підтримують мене морально, а для фізичного відновлення знадобилося багато часу. Поки що болі є, але вони вже не такі сильні після реабілітації. Цьогоріч я навіть повернулася на танці, куди не ходила два роки
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.