Наталія – директор палацу культури у Бородянці. Вже у перший день війни вона почала облаштовувати сховище у підвалі, щоб в людей було де сховатися. Наталія розповідає про перший танк, який заїхав до Бородянки і розвертався прямо поруч з її домом. Згадує про бої, які дали мешканці селища окупантам, про жахливі ворожі бомбардування. Саме тоді був поранений її тесть. Разом з пораненим родина Наталії виїхала до Львова.
А за місяць вона повернулася до Бородянки. І розпочалася боротьба за відновлення Палацу Культури. Він був понівечений, сцени зруйновані, вікон немає, напроти – обгорілі багатоповерхівки. Але неймовірна любов до справи, рішучість та допомога місцевих мешканців дозволила реанімувати роботу Палацу.
