Я жила в окупації від початку війни. Коли почалися вибухи, я просто завмерла. Ніколи не чула нічого подібного. Було дуже страшно. Усе довкола почало зупинятися — магазини не працювали, аптеки закриті, люди зникали з вулиць. Банкомати пусті, бензину немає. Відчуття, що місто вимерло.

Мій брат лежачий, а чоловік після інсульту. Я не могла дістати для них ліки. Спочатку сподівалася, що скоро все закінчиться. Але зрозуміли — це не на пару днів. Довелося виїхати. Було важко, але інакше ніяк. Мене з рідними вивезли волонтери. Росіяни перевіряли документи.

На вулицю нікого не випускали. Якщо хтось виходив, стріляли в повітря. 

Зараз я живу в Черкаській області. Чоловік помер після евакуації. Я тяжко все це переживаю. Дуже хочу повернутись. Просто хочеться жити спокійно, як і раніше.