Все було добре, у мене був бізнес. Після початку війни все розбомбили. З першого дня війни були обстріли. Я не могла вийти з квартири. Снаряди лягали скрізь. У місті не було продуктів. У мене були запаси, тож діти приїхали до мене. 

Я не вірила, що війна можлива. Думала, що росіян виб’ють. З родиною я виїхала через блокпости окупантів. Дві доби діставались Запоріжжя. Мене приємно здивували наші люди. На дорогах були затори, а на околицях стояли місцеві з пиріжками та чаєм. 

Зараз я допомагаю дітям, бо залишилась без всього. Сподіваюсь лише на мир та перемогу.