Пожидаєва Алевтина, 10 клас, Жашківський ліцей №1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Піддубняк Світлана Анатоліївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів.Тисяча ночей, сповнених тривогою та надією.Тисяча історій, об’єднаних одним болем – болем війни.Цей відрізок часу став незгладимим слідом на моєму житті, перевернувши все догори дном.Кожен день – це новий виклик, нові випробування, але й нові можливості для зростання та самопізнання.

До війни я була звичайною дівчиною зі своїми мріями та планами. Ніколи не думала, що доведеться стикнутися з такою жорстокою реальністю.

Війна змусила мене подорослішати миттєво. Я відчула на собі, що таке справжня відповідальність, що таке страх і що таке любов до своєї країни. Спочатку було важко звикнути до нового ритму життя. Постійні повітряні тривоги, нестача світла та тепла, обстріли – все це стало частиною нашої нової реальності. Але з часом я зрозуміла, що не маю права опускати руки. Я почала допомагати волонтерити, збирати кошти для армії, поширювати інформацію про війну. Це давало мені відчуття корисності та єдності з усіма українцями. Війна змінила не тільки мене, а й усіх людей, які мене оточують. Багато моїх друзів виїхали за кордон.

Ми всі відчули на собі наслідки цієї трагедії. Але водночас війна нас об’єднала. Ми стали більш згуртованими, чуйними та співчутливими один до одного.

Незважаючи на всі труднощі, я вірю в нашу перемогу .Я бачу, як українці об’єднуються заради спільної мети, як вони допомагають один одному. Ця віра дає мені сили жити далі та боротися за своє майбутнє. Після перемоги я хочу будувати нову, кращу Україну. Країну, де пануватимуть мир, свобода і справедливість.

Я мрію про той день, коли ми зможемо повернутися до своїх домівок, відбудувати нашу країну і жити спокійно.

Тисяча днів війни – це не просто цифра, це ціла епоха в житті кожного українця. Це час випробувань, але й час героїзму та незламності духу. Я пишаюся тим, що є українкою, і вірю, що разом ми подолаємо всі труднощі та побудуємо світле майбутнє для нашої країни.