Євгенія до останнього трималася за Бахмут. Міняла роботи, аби тільки залишатися у рідному місті. На останню ходила вже під обстрілами. На початку вторгнення померла її мати. Сестра втратила усе в Маріуполі. У жінці був лише один варіант евакуації – у Харків до сина. Зараз син служить в ЗСУ, і Євгенія мріє про його повернення. Її відчуття самотності долає підтримка центру бахмутян, де вона знаходить підтримку і моральну, і матеріальну.