"Я не хочу, щоб люди страждали"

Тищук Марія Сергіївна, 14 років, 9-А клас, Софіївсько-Борщагівський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Лопаткіна Оксана Богданівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Мій ранок у перший день початку повномасштабної війни почався незвично для мене. Я прокинулась від розмови батьків між собою, а не від сигналу будильника. Потім я почула вибух, але не зрозуміла що це. Я вже хотіла встати і збиратися до школи, але батьки зайшли в мою кімнату і сказали, що почалась війна. Мене одразу охопив страх і незрозумілість, а що ж буде далі. Мої руки та ноги тряслись, я не знала що робити.

Мені було дуже страшно в перший місяць війни. Нам було чутно все, що відбувається в Київській області. Особливо страшно було вночі, страшно було засинати під всі ті звуки. Найстрашніше з цього всього, це коли ти вже відрізняєш що летить: «Гради» чи ракета, а може, навіть, і те, і те.

Після початку повномасштабної війни в Україні у моєму житті з’явився постійний страх і надія на краще. Я думаю, що не тільки я почала боятися будь-якого шуму на вулиці. Також мені стає моторошно при звуку сирени, коли починається повітряна тривога.

Для мене мир сьогодні означає свободу і щасливе життя. Я не хочу, щоб люди страждали, це все дуже тяжко для нас і нашої країни. Але я вірю, ні, ми віримо, в наших людей, в нашого президента, в ЗСУ і дуже чекаємо Перемоги нашої вільної та незалежної України.

Слава Україні!