До початку війни я мешкала в Бахмуті. Я була шокована, що сталося вторгнення. Морально було важко жити під обстрілами. Також важко було прийняти рішення про виїзд із рідного міста. З родиною я їхала невідомо куди. Не думала, що Бахмута у майбутньому не буде. 

Зараз я живу у Дніпрі. Тут намагалися врятувати мого сина від отриманих поранень, але не змогли. Він помер.

Я вірю в перемогу України. Коли це станеться, невідомо. Майбутнє я бачу тільки мирним, щоб діти і внуки росли у нормальній обстановці.