Я з міста Снігурівка. Мені 67 років. 

У нас були вибухи, обстріли. Було два прильоти нам в двір, в дім, в літню кухню. Було дуже страшно. Ми в підвалі ховалися, коли були обстріли. Я живу на околиці - там передова була, сильно обстрілювали.

У нас були домашні запаси їжі. Гуманітарну допомогу окупанти давали, але я її не брав, усім домашнім обходився. Аптек не було, ніяких ліків взагалі не було, ніхто не давав, не пропонував. Ніхто нічого.

Спочатку росіяни себе вели ще більш-менш, а в кінці вони просто обнагліли. Почали людей грабувати, машини забирали. 

Навіть дрова забирали, і людей забирали, у нас синову машину забрали, але ми її потім знайшли.