Поліна Іванівна ділиться своїми почуттями, розповідаючи про війну, яка ще й досі триває. "Дуже страшно", – говорить жінка. Їй доводилося ховатися у підвалі під час обстрілів. В її будинку вибиті вікна. А найбільший сум Поліни Іванівни через те, що вона не бачила онуків вже сім років, зі сльозами на очах розповідає жінка. Вона мріє бачитися зі своїми онуками і щоб не було війни.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: