Я – Ісаєва Софія, мені 7 років. Раніше ми жили у Пологівському районі, у місті Оріхів. Зараз живемо у Запоріжжі. Коли виїхали зі свого міста, у Запоріжжі отримали продукти від фонду Ріната Ахметова. Це було дуже вчасно, адже ми не мали нічого.

Дорогий Миколаю!

Мене звуть Соня. Я навчаюся у 2 класі. Приїхала з міста Оріхів, де досі точаться жорстокі бої. Живемо в Запоріжжі з мамою і татом. Змогли забрати з собою лише хом'ячка Алю.

Вдома у мене залишилися всі мої іграшки, моя кімната вже зруйнована. Там лишилися всі мої речі. Але я вірю, що скоро війна закінчиться, і ми повернемося додому. Мама каже, що все відбудуємо, ще й краще.

Я люблю гімнастику, ходжу на заняття до нашого Хабу. Люблю малювати, творити своїми руками. Але найбільше я люблю тварин. Зараз всю свою любов віддаю хом'ячку.

Святий Миколаю, прошу, хай скоріше закінчиться війна! Всі ми знову станемо щасливими! А наші захисники повернуться додому живими!

Моя сім'я залишилася без житла, вимушені жити в чужому місті. Я два роки вчуся в школі онлайн, я навіть не знаю, як це – ходити до звичайної школи. А ще я ніколи не забуду, як жили вдома, як бігли в підвал під обстрілами літаків. Після того ми покинули все і виїхали.

Я дуже мрію про власний мобільний телефон. Але зараз ми не можемо собі дозволити таку дорогу річ. Тому на онлайн уроки я беру телефон у мами. Я розумію, що це надто дорогий подарунок, і не можна просити в Миколая такий скарб. Але це просто мрія. Я будь-якому подарунку буду рада. А якщо є дітки, яким потрібно більше ніж мені, то допоможи їм.

Дякую, Миколаю, що ти даєш віру в дива!

Я навіть не знаю, як це – ходити до звичайної школи