Після початку війни у селі не стало води, газу та світла. Обстріли були дуже сильними. Моя мама має інвалідність, тому їй тяжко переживати вибухи. Але я завжди  її підтримувала і казала: «Терпи, мамо. А що робити?». 

Я навчилась жити у стані війни. Перші місяці було дуже страшно, а зараз я вже розрізняю, що і куди летить. Так мені спокійніше. Сподіваюсь, що з дому я нікуди не виїжджатиму. Хочу, аби закінчилась війна.