Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Вікторія Грабовецька

«Я настільки злякалася, що думала, що це може бути кінець»

переглядів: 544

Мене звати Віка. Я хочу розповісти свою історію. Про важкі, складні моменти з чотирьох років воєнних дій.

За цей час змінилося багато чого. Однокласники, друзі, родичі багато хто виїхав. Деякі моменти з життя переслідують мене досі.

Один з найяскравіших і водночас найтемніших спогадів – це дні, коли дуже багато снарядів упало метрів за 40 від мого будинку. На порозі в стоматологію, біля магазину, у двір, прямо під вікно моєї однокласниці, яка, до речі, у той момент дивилася з бабусею телевізор, на проїжджу частину за п'ять метрів від дитячого садка.

Усе це було ввечері, і цієї ночі ми з мамою й татом були в коридорі до останнього, поки все дещо не заспокоїлося.

Потім ми лягли спати втрьох, одягнені, на підлозі біля ліжка, і чесно кажучи, я настільки злякалася, що складалося враження, що це може бути кінець. І хоч як я старалася, ці думки однаково пробиралися в мою голову.

Найбільше мені було страшно не за себе, а за мою сім'ю: батьків, братів, племінників, невісток. Уранці, коли ми прокинулися, то дякували Богу за те, що залишилися живі та здорові.

Дружина одного з моїх братів працює вчителькою в моїй школі. О 8:46 пролунав гучний вибух, після якого було ще два. Ми з жахом побігли в коридор. Мені дуже пощастило, що тато намагався нас із мамою заспокоїти, він стійкіший до таких речей, а ми з мамою страшні панікерки.

Виявилося, що цей приліт був на задній частині школи, за метр від неї. Усі вікна, стіни обсипалися, осколки дуже сильно пошкодили двері та стіни – зовні й усередині.

За сім хвилин до влучення всі вчителі, включно з дружиною мого брата, евакуювалися зі школи до бомбосховища. Страшно уявити, скільки сотень жертв могло бути, якби напередодні не було влучень і діти пішли б до школи, бо час був якраз для перерви.

Це тільки одна з багатьох жахливих історій, які мені випало пройти. Такого кошмару не побажаєш нікому. Тому мир – це одна з найважливіших складових життя. Для мене мир – це і є щасливе життя. Нехай усі люди й діти у світі не відчувають цей кошмар.

Макіївка 2014 2017 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій