Я Давид, у мене невелика сім'я. Я живу з татом, мамою і братом. У вихідні ми ходили в парки з нашими друзями. До війни ми жили добре. У нас був гарний будинок, ми жили в красивому місті. Я ходив до школи, брат – у садок, тато працював, а мама робила домашні справи. А потім почалася війна – і ми переїхали до Краматорська.

Спершу мій брат не ходив до садочка. А мені було важко знайти друзів. Але потім все стало нормально. Я знайшов друзів, а мій брат пішов у садок. І так ми живемо вже два роки.

Найстрашніший момент був, коли почав трястися будинок і в нас вимкнулося світло. Весь час стріляли – і ми всю ніч спали на підлозі в коридорі.