Я живу одна. Чоловіка у мене немає. У перший день війни мені було дуже страшно. Я була у сестри. Не думала, що Росія на нас нападе. Обстріли у Краматорську почались з першого дня вторгнення. Вибухи чутно постійно. Зараз я переїхала на дачу, а моя квартира стоїть порожня. Я не можу сплачувати за комунальні послуги, бо у мене маленька пенсія. 

Одного разу я потрапила під обстріл, коли їхала в автобусі. Бахкало дуже сильно. Літало біля автобуса. Було дуже страшно. Я можу сказати, що народилась у сорочці. 

Виїжджати я не збираюсь. Стараюсь жити далі. У місті живе мій син з родиною. Разом з ними переживаю тяжкі часи. Я дуже чекаю миру. Хочу, аби закінчилась війна.