Історії, які ви нам довірили
Ми живемо втрьох: я, чоловік і дитина. У перший день війни я була вдома, а щойно почула, одразу мамі зателефонувала. Вона приїхала до мене. Чоловік перебував у Харкові в госпіталі.
Нам ніхто не говорив, що буде небезпечно і потрібно евакуюватися. Потім ми не змогли виїхати, і я півтора місяці жила в холодному підвалі. Купа хвороб через це. Чоловік ризикував усім, щоб нас вивезти. Не було їжі, води – нічого. У нас в будинку був штаб чеченців, вони нас годували. До того як вони прийшли, ми просто не їли два тижні, а потім вони давали нам свої сухпайки. І так - більше місяця, поки ми не виїхали.
Чоловік приїхав через територію «днр» на таксі, ми сіли і виїхали. Наша квартира згоріла, нічого не залишилось. В неї влучив снаряд, знесло три поверхи, померли мої тварини.
Потім було складно знайти житло: з собакою ніхто не хотів брати на квартиру. Ми виїхали в Дніпро, а потім приїхали у Верховину, бо на сайті знайшли тут безкоштовне помешкання.
Я зараз на антидепресантах, спочатку психологічний стан був жахливий, зараз уже краще. Але все одно я нікуди не виходжу з дому і нікуди не їжджу.
Думаю, що війна закінчиться не менше ніж через п'ять років або навіть через десять. Своє майбутнє я бачу залежно від того, чим закінчиться війна: якщо добре, я переїду в Одесу, якщо погано – то у Львів. Головне – зібрати на квартиру, тому що у нас дві квартири згоріли.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
