У мене найкраща сім'я: дуже красива мама, тато - Захисник Маріуполя, підполковник поліції, він - справжній Герой, молодша сестра та я. До війни напередодні дня святого Миколая ми з сестрою запрошували своїх друзів до нас додому, мама пекла пряники -миколайчики,а ми їх розфарбовували, завжди в домі вже стояла жива ялинка, тато трохи сварився, коли її ставив, а мама сміялася, було дуже весело. Вранці ми брали пряники, цукерки, маленькі іграшки і їхали в дитячий будинок, щоб віддати дітям, у яких не було батьків, мама казала, що то наша сімейна традиція.

Війну ми зустріли вдома в Маріуполі, там і були всю блокаду міста. Війна забрала у нас мамину найближчу подругу, куму, вона загинула від осколка, коли орки зкинули авіабомбу, наш тато поховав її на газоні біля їх будинку, а її доньок Аміну та Каріну забрав до нас. Зараз вже не так страшно, як було в Маріуполі та й я відповідальний за своїх дівчат, доки тато на війні. Мама зовні нібито тримається, але рідко посміхається, а коли думає, що ми не бачимо, плаче за татом. Я теж дуже за нього боюсь, скучив дуже.

Я мрію стати лікарем, щоб допомагати людям своєї країни, також мрію про Перемогу, щоб тато був живий та скоріше повернувся. У Святого Миколая хочу попросити для своїх дівчат: ляльку Барбі, збірник книжок про Гаррі Поттера, іграшку гуся-обіймуся та для моєї мами парфуми. Буду дуже вдячний, якщо Святий Миколай та пан Ринат Ахметов знайдуть можливість виповнити мрії моїх дівчат!