Дрозд Катерина

Ліцей №6, місто Кам’янець-Подільський

Вчитель, що надихнув на написання есе - Махно Оксана Михаліївна

Моя Україна майбутнього

Я мрію, що в майбутньому в Україні настане мир. Це слово означає період між війнами, бо, на жаль, світ жорстокий і яке б не було в нас прогресивне суспільство, війни все одно будуть ставатися. Але в період миру перед нами постане дуже багато важливих задач, які ми повинні будемо зробити.

Наприклад, почати масове лікування ветеранів. І лікувати буде потрібно не лише їхні тіла, але й, звичайно, душі. Також виникне велика потреба в психологах для цивільних, бо війна рідко проходить не поміченою для психічного здоров'я пересічної людини.

Далі відбудова і систематичне укріплення армії з розумінням, що війна повернеться.

Для мене мир це не тільки про закінчення військових дій, а й про мир в серці кожного. Це коли люди добрі до себе і до інших. Те, коли кожен готовий працювати не тільки для себе, а й на благо інших. Заради спільної мети. Таке ставлення один до одного є дуже важливим для людей, які пережили спільну травму, бо коли ти знаєш, що не один зіткнувся з цією ситуацією, повертається надія на відновлення.

Україна майбутнього для мене - це країна вільних людей і можливостей. Це коли люди з інвалідністю мають повний доступ до всього, що мають люди без неї. Це толерантний простір, вільний від упередженості до людей за ознакою віку, статі чи кольору шкіри (адже це, чого люди не можуть змінити). Для мене це місце, де люди не будуть відчувати своїх умовних особливостей на фоні інших людей. Я мрію про суспільство, яке буде терпимо і з розумінням ставитись до всіх верств населення. Бо це дуже важливо для ментального здоров’я утиснених верств населення і для відчуття їх приналежності до соціуму, бо, на жаль, зараз в нас дуже складна ситуація з такими людьми, і ми звикли приховувати їх і не говорити про їхні проблеми. Та говорити дуже важливо, бо люди, що стикаються з утисками, могли б бути відданими професіоналами в своїй справі, яких зараз сильно не вистачає Україні.

Також для мене майбутня Україна - це та, в якій немає корупції. Бо вона з’їдає систему зсередини. Спокусившись на якісь привілеї в моменті, потім людина за життя неоднократно страждає від своїх дій і дій людей, які мислять так само. Толеруючи корупцію, ми годуємо систему, яка буде рости і в якийсь момент повернеться проти нас, бо нічого не проходить просто так. Кожне діло за собою тягне наслідки, тільки твій вибір, яке це буде діло.

Ще я мрію жити з впевненістю своєї безпеки. І ні, я тут не про людей навколо. Я про систему правосуддя. Я не хочу, щоб мене вбили просто через кривий погляд на владу! Не хочу, щоб велику частину мого життя погубили в тюрмах через чиюсь помилку, а, може. і не помилку… Я хочу, щоб в Україні майбутнього не було поліцейського свавілля і люди могли без остраху ходити вулицями міст.

Чи зроблю я щось, коли Україна переможе? Та, певне, нічого особливого, бо я не думаю, що буде прямо конкретний день перемоги. А навіть якщо буде, то чи буде радісним? Знаючи масштаб втрат, руйнувань, скалічених доль, розірваних сімей, і людей, яких ніколи не повернути, не знаю, чи буде в нас сила святкувати. Але час покаже.