Мені 49 років. Я з Харкова. Мій чоловік був військовим. Він загинув у перший тиждень війни. Похорони відбулися 15 березня. Раніше не могла забрати тіло, бо морг був зачинений. 

Я мешкала в мікрорайоні Салтівка. Росіяни дуже активно обстрілювали його. Магазини були зачинені. Я майже цілодобово сиділа в підвалі. Будинок трясся. Було страшно. Однак я не могла виїхати до похорон чоловіка. 

Через місяць військові допомогли евакуюватися в Полтаву. Я працюю. Мрію, щоб швидше закінчилася війна.