Ольга Вайшіс викладає історію у Лисянському ліцеї №1. Виховує онуку. Чоловік пані Ольги із перших днів війни у свої 57 років пішов добровольцем на фронт. Отримав тяжке поранення і продовжив службу у теробороні.

Перші тижні після вторгнення жителі селища гуртувалися й допомагали, як могли: плели маскувальні сітки, готували їжу, консервували м'ясо, підтримували одне одного. «Єдність і бажання допомогти за будь-яку ціну» — так згадує Ольга ті дні.

Школярі також долучаються до збору медикаментів та подарунків для військових, особливо для тих бригад, де служать випускники ліцею. «Найбільше бажання — щоб закінчилася війна й діти могли навчатися без тривог і укриттів. Опора на сім’ю, дітей та улюблену роботу допомагає вистояти у найважчі моменти», — додає пані Ольга.