Була вдома з родиною. Страшно, коли залишилися без роботи і грошей на проживання. Стикалися з нестачею їжі. Прихилося ходити шукати, просити у знайомих, потім благодійні фонди трохи допомогли. В перші дні дітей вивезли з Києва.

Я і чоловік пішли в Добровольці на захист України. Зараз знахожусь вдома, лікуюсь. Чоловік служить.

Коли я йшла в формі, до мене підбігає дівчинка років десь 5, дає мені цукерку і каже: "Дякую велике за те, що я жива". Я розплакалася, обняла її.

Хотіла змінити роботу на кращу, але прийшла біда в Україну.