Коли почалася війна, я була на роботі. Згодом начальниця мені сказала йти додому. Більше я туди не поверталась. 

Під час обстрілів я ховалась у підвалі. Укриття було не обладнане, тому я туди принесла ковдри та продукти. Прибрала, як могла. В підвалі було багато людей, також перебували три багатодітні родини, в цілому було одинадцять дітей. Але не дивлячись на нашу стійкість, жити довго під обстрілами я не змогла. Через місяць після вторгнення виїхала до Полтави.

Я сподіваюсь, що в країні все буде добре і ми переможемо. Так хочеться миру!