У перший день війни я почула вибухи, стріляли зовсім поряд із моїм будинком. Згодом місто почали обстрілювати потужніше. Я зрозуміла, що війна стає більш жорсткою.
Я виїхала до рідних у Полтаву. Евакуаційним потягом діставалась міста двадцять годин. У вагоні було багато людей, які ледве змогли вибратись з-під завалів власних будинків. Від горя на моїх очах плакав чоловік.
Моє місто зруйноване на вісімдесят відсотків, поки повернутись туди неможливо. Сподіваюсь, що Лиман у майбутньому відновлять, адже Україна переможе!
