Росіяни наступали на Херсон, і в селі почались обстріли. Все летіло, горіло, рушились будинки. Я жила в підвалі. Люди виїжджали, залишали тварин. Я ходила до курей і часто доводилось падати на землю під час обстрілів. З харчуванням у мене проблем не було, бо у мене були продукти. Світла й газу не було максимум тиждень. Комунальні служби все ремонтували відразу після руйнувань.

Після того як росіяни відійшли з правого берега, в селі стало тихіше. Я нікуди не виїжджала. Не хотіла залишати будинок без нагляду. На "Гради" я вже не звертаю уваги. Чекаю тільки миру. Мій син був поранений на фронті, зараз лежить у лікарні. Від початку війни він захищає країну - пішов добровольцем. Дуже хочу, аби цей жах закінчився.