Я з Дружківки, маю п’ятьох дітей. У перший день війни злякалась за родину, бо почула вибухи. Через два місяці ми виїхали на Львівщину. Там нам допомагали волонтери. Потім ми повернулись додому. Я і зараз хвилююсь за дітей, хоча вони кажуть, що звикли до обстрілів. 

У 2022 році моїй доньці зробили планове щеплення і вона померла. Це найстрашніше, що я пережила за час війни.

Зараз я сподіваюсь лише на те, що скоро все буде, як і раніше. Хочу, щоб мої діти жили в мирі.