Ганна Пилипець більшу частину свого життя прожила у Києві. Але коли чоловік захворів, родина перебралася у Витачів, на його батьківщину. Війна застала подружжя вже тут — у маленькому мальовничому селі, де пані Ганна відчула себе вдома. З початком повномасштабного вторгнення жінка долучилася до волонтерської роботи — плетіння маскувальних сіток. Саме в ці дні вона вперше по-справжньому познайомилася з місцевими: «Ми вже тут як рідні. Чекаємо одне одного. Хтось захворів — прийдуть, провідають. Це дуже зворушливо».  Щодня, навіть попри біль у суглобах та ногах, вона підіймається з яру, де мешкає, щоб працювати. Історія Ганни  — приклад тихої, щоденної героїчності українських жінок, які тримають тил.